Іванівська філія КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ»
Наче вулик, наша школа.
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
Дмитро Павличко
При вивченні історії села Янків (Іванівка) бачимо, як прагнули жителі до знань, до навчання своїх дітей протягом століття, які були умови навчання. У 1895 році відкрили церковно - приходську школу в селі Іванівка. Учителем був дячок місцевої церкви. Школа працювала з великими перервами, навчання починалося пізно восени і тривало до ранньої весни. Учнів було 30 – 35, дівчат – не навчали. Школа була розміщена в хаті, де жив дячок. У селі грамотним був лише церковний писар – Іван Ковтонюк, який навчився писати в царській армії.
В 1920 -х роках працювала учителькою в школі– Горпина Макарівна Рижій. Багато своїх зусиль вона додала до того,що вже в 1923 році почала працювати 4-х класова початкова школа. Учитель Василь Юхимович Серга починає керувати драматичним і музичними гуртками, випускає стінгазету «Радянське село».
З 1930 року школа стала семирічкою, якою була до початку війни з німецько-фашистськими загарбниками. Вчителями були: Роман Федоченко, Прокіп Миронович Мандролько, Тетяна Павлівна Пендюр, Василь Серга, Олександр Сухоставський.
В 1937 році організовано дитячі яслі, дитячий майданчик.
Федір Якимович Верба – зробив багато для розвитку освіти, хоч не був учителем, а працював бригадиром, випускав сільську газету з карикатурами на ледарів, прогульників, п’яниць. Був секретарем, парторгом у селі.
В 1939 році збудовано двоповерхове приміщення на 250 учнів.
В 1944 році – Прокіп Миронович Мандролько – стає директором школи.
В 1947 році – Федір Якимович Верба змінює його.
В 1967 рік вже 12 вчителів з вищою освітою працють в школі.
В школі, як і будь де можна просто працювати, а можна працювати з душею. Можна тліти, а можна горіти. Результат залежить від особистих якостей членів колективу і від відношення до роботи.
Директор школи – це не тільки вчитель вчителів і головний вихователь, а й, образно кажучи, диригент того незвичайного оркестру, який грає на найтонших струнах людських душ. Його завдання – уміти слухати вихователя, класного керівника, бачити й відчувати серцем, розуміти учнів та педагогів.
Директори школи:
1944 - 1947 р.р. – Мандролько Прокіп Миронович
1947 – 1959 р.р. – Верба Федір Якимович
1960 – 1986 р.р. – Чекотун Микола Семенович
1986 – 1989 р.р. – Дзісь Анатолій
1989 - 2017 р.р. – Шкробіт Євгенія Петрівна
2017 р. - Волковський Михайло Анатолійович
Як зростала Іванівська школа за роками:
1944 – 1945 р.р. – Янківська НС школа.
1960 – 1989 р.р. – Іванівська 8 – річна школа.
З 1990 – 1993 р.р. – неповна середня школа.
З 1993 по 1998 рік – неповна загальна середня школа.
З 1999 року – (Іванівська середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів) – 9 –річна.
З 2019 року - Іванівська філія КЗ "ЗЗСО - ліцей Лука- Мелешківської сільської ради".
З 2022 року - Іванівська філія КЗ "Лука-Мелешківський ліцей Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області".
Щоранку вона зустрічає
І двері свої відчиняє.
Для діток малих і дорослих
Навчання і радість – до послуг.
Це школа Іванівська, маленька,
Ой і примітна, височенька,
В бузку повесні утопає,
У зелені і квітах палає.
Тут класи просторі й книгарня,
Майстерня і їдальня;
І діти, веселі й здорові,
І творчі наставники в школі.
Усі, мов єдина родина,
В ціні і пошані - людина.
Тут прагнуть усім помагати
І нових висот досягати…
Гордістю будь-якого навчального закладу є його випускники. Не є винятком і наша школа. За 84 роки випускники школи стали відомими людьми не лише в селі, районі, області, а й далеко за межами країни. Їх імена – наша гордість. Та чи може бути інакше? Ні! Нема секрету в тому, що родина гордиться своїми дітьми, а школа своїми випускниками. Наша школа випустила відомих вчених та науковців, журналістів, фізиків, хіміків, лікарів, вмілих керівників, спортсменів, художників, скульпторів, заслужених військових. Школа пишається випускниками, які у чесній праці прославили її і завоювали чудову репутацію. Сьогодні багато випускників захищають Незалежність України на фронті. Дехто віддав своє життя...
На перехресті семи доріг, семи вітрів,
Часів минулих, прожитих років
Є місце, що ніколи незабутнє,
Країна, що народжує майбутнє.
В ній перше слово і вітання,
В ній завжди зустріч і прощання.
Це оберіг дитинства, що ніколи не згаса,
У ньому нашого життя невичерпна краса!