КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ»
Комунальний заклад «ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ЛУКА-МЕЛЕШКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ»
“По тому, як людина — від перших проблисків свідомості до останнього подиху – ставиться до своєї школи, судять про її внутрішню культуру і благородство, про її здатність дорожити честю і славою свого народу… Школа завжди повинна бути важливим вогнищем мудрості народу…”
В.О. Сухомлинський
Школа в селі – це головний осередок розвитку здорового коріння української нації. Школа була, є і буде оберегом української культури та народних традицій. Бо саме тут акумулюються духовно-моральні цінності поколінь.
Перша згадка про школу в Луці - Мелешківській датована 1799 роком: подільський губернський землемір Екстер згадує, що в селі при церкві існувала невеличка школа. Вона утримувалася коштом церковного братства та громади. Учителем був місцевий дяк (на 1799 р. - Іван Олексійович Балинський), а навчальна програма передбачала вивчення церковнослов'янської мови, церковного співу та арифметики. Від 1844 р. в церковних документах з'являються власноручні підписи окремих селян - перших випускників.
Після скасування кріпацтва, аж у 1869р. сільською громадою було споруджено на церковній землі окремий шкільний будинок для церковно-парафіяльної школи. А першим відомим учителем, який навчав у ньому дітей, став Гнат Шульц.
26 вересня 1882р. відбулось освячення нової школи, яка офіційно називалась однокласним училищем. На навчання прийнято 40 учнів – 35 хлопчиків і 5 дівчаток. Першим учителем «предметів і співів» призначено Михайла Вереденка, законовчителем – місцевого парафіяльного священника Павла Жданова.
На 1888р. учителем уже був Михайло Аристархович Горошкевич. Він посадив з учнями при школі невеликий садок, завів пасіку. З того ж року маємо першу згадку про існування при школі бібліотеки.
У 1892р. Михайло Горошкевич виїхав з Луки-Мелешківської, а на його місце призначено Миколу Миколайовича Боржемського. На той час в училищі навчалося 56 хлопчиків і 3 дівчаток. При училищі існував хор, яким керував сам учитель.
1894 року інспектором народних училищ приміщення лучанського училища визнано непридатним для проведення у ньому занять через ветхість та малі розміри. Сільській громаді запропоновано збудувати нове приміщення. З цього приводу скликано сільський схід, який ухвалив: впродовж поточного року знести старе приміщення училища і на тому ж місці збудувати новий дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті, під залізним дахом та відповідних розмірів.
У квітні 1896р. нове приміщення народного училища згадується уже побудованим.
14 січня 1897р. завідуючим народним училищем призначено Олександра Савича Костецького, родом з Київської губернії, який працював на цій посаді 28 років. З 1913 по 1921рр. Олександр Савич виконував обов’язки завідуючого Лука-Мелешківського 2-х класного училища. О. С. Костецький на довгі роки став душею лучанської школи. Він виховав не одне покоління, у яких залишилися найкращі спогади про свого вчителя. Саме Костецький у 1917 - 1918 рр. запроваджував у школі українську мову навчання.
На 1896 р. в училищі навчалося 77 хлопчиків і 5 дівчаток. Співи на той час викладав місцевий дяк Михайло Сумневич. Він же керував училищним хором, що налічував 27 чоловік.
Незадовго перед 1900-м роком у селі відкрито школу грамоти для дівчаток. Розташоване приміщення цієї школи було поблизу церкви. У 1912р. учителькою тут була Клавдія Матвіївна Коблер, 20-річна дівчина, дворянка за походженням.
Бібліотеку народного училища, якою завідував О. С. Костецький, 1902р. відвідали 95 читачів. На 1906р. в бібліотеці нараховувалося 298 томів.
14 квітня 1911р. сільський схід ухвалив постанову про необхідність реорганізації Лука - Мелешківського однокласного училища у двокласне. Оскільки для цього потрібно було будувати додаткове приміщення, то вирішено просити власника села Лука-Мелешківська графа Олександра Федоровича Гейдена виділити під будівництво землю з його садиби, що лежить поряд з дорогою, яка відділяла подвір’я народного училища від цієї садиби.
О. Ф. Гейден дав згоду на прохання громади. Нове приміщення школи почали будувати в серпні 1912 року, будівництво закінчилося у жовтні 1913р. Акт про прийомку в експлуатацію будівлі складено 10 жовтня 1913р. Тепер це старе приміщення становить ліве крило від центрального входу школи.
З 1 вересня 1913р. народне училище в Луці-Мелешківській стало двокласним. З наданням училищу статусу двокласного у ньому збільшилась кількість учителів до трьох. Крім О. С. Костецького працювали ще 2 учителя – Чернецький та Василь Федотович Сич. Сич В. Ф. був першим жителем с. Лука-Мелешківська, який закінчив учительську семінарію і одержав звання народного вчителя.Термін навчання збільшився до 5 років.
В 1915 р. в Лука-Мелешківському народному двокласному училищі навчалося 185 дітей (153 хлопчики і 32 дівчинки). В це число входили майже всі діти шкільного віку, що мешкали в селі. Училищна бібліотека мала 2 відділи: учительський (96 томів) та учнівський (186 томів).
З початком революції в 1917р. та під час громадянської війни лучанське народне училище продовжувало свою діяльність. В часи існування УНР та Гетьманату П. Скоропадського в народному училищі продовжувалося навчання дітей. Увесь навчальний процес було переведено на українську мову. Дошкуляли учням і учителям часті постої військових - Поділля постійно перебувало в той час в епіцентрі воєнних дій.
В 1917р. в Луці-Мелешківській було створено товариство «Просвіта». 25 червня 1922р. в приміщенні школи відбулися установчі збори лучанської «Просвіти». Затверджено типовий статут, обрано раду товариства з 5 лучан, яку очолив завідуючий школи Олександр Акатнов. Для помешкання було вирішено взяти одну кімнату з окремим входом в хаті священника.
У 1919 р. вчителями в училищі працювали:
1) Олександр Савич Костецький;
2) Лідія Василівна Гловацька;
3) Василь Федотович Сич;
4) Любов Антонівна Балан;
5) Михей Федорович Старостенко.
Наприкінці 1919 р. народне училище в Луці – Мелешківській, як і в інших школах, перетворено в єдину трудову школу з терміном навчання чотири роки. Більшовики заборонили викладання “Закону Божого”. В квітні 1920 р. в селі організовано хату-читальню, яку обслуговували вчителі місцевої школи.
1921 р. учителі та сільська адміністрація звернулися до волосного та повітового відділів народної освіти з проханням відкрити у школі т. зв. Другий концентр. Це означало збільшення терміну навчання до 7 років і розширення навчальних програм. Школа отримала другий концентр з 1921/22 навч. року, при ній також було відкрито дитячий садок.
В 1935р. у закладах освіти Вінницької області запроваджено єдиний день початку навчального року – 1 вересня, чітко визначено кількість щоденних уроків для кожного класу, раціональну тривалість уроку (45 хвилин), порядок прийому учнів до школи, переведення їх до наступних класів, вводилося 5-бальне оцінювання знань учнів.
30-ті роки ввійшли в історію як період русифікації та репресій. Винищення національної інтелігенції негативно вплинуло на рівень кваліфікації вчителів. В 1937-38 рр. педагогічний колектив Лука-Мелешківської школи теж зазнав репресій з боку більшовицької влади.
А далі була Війна...
Багато ветеранів війни, шановних вчителів, випускників нашої школи не повернулися додому в ті страшні роки. Смертю хоробрих загинули довоєнні директори шкіл Баніт Микола Максимович (в званні капітан, похований в с. Великі Луки біля Білорусії)), Іщенко Володимир Трохимович (в званні офіцер), а також учитель Вржищ Броніслав Михайлович (в званні лейтенант).
Під час німецької окупації області Лука-Мелешківська школа відновила діяльність у вересні 1941 р. Учителями в ті роки працювали: І. Д. Павлюк, М.Г. Світличний, В. І. Таужнянський, Б. Н. Вржищ, А. К. Трембіцький, Л. Є. Панченко.
Директором школи було призначено уродженця Луки-Мелешківської Тихона Гавриловича Сидорука 1902 р.н.
Т. Г. Сидорук влітку 1941 р. вступив до лав Організації українських націоналістів (бандерівців), а восени 1941 р. завербував у селі в організацію ще 4 чоловік і утворив сільську п’ятірку ОУН (б).
Поширення ідей української державності, свободи та національної гідності дорого коштувало Т.Г. Сидоруку. 6 березня 1946 р. вироком Військового трибуналу військ УНКВС Вінницької області він був засуджений на 20 років каторжних робіт з подальшим позбавленням політичних прав на 5 років.
До речі, зі спогадів старожилів відомо, що ліве крило школи німці використовували якийсь час для утримання своїх вівчарок. Зразу після війни Лука - Мелешківська школа відновила свою роботу в повному обсязі.
Лука – Мелешківська школа була семирічною з 1945р., а влітку 1950р. стала середньою. Повоєний період був часом широкомасштабного ідеологічного наступу сталінізму. Під особливо пильним контролем комуністичної влади опинилась система освіти та учительство.
Перший випуск десятикласників відбувся у 1952 – 1953рр. Шкільна книга видачі атестатів свідчить про те, що за проміжок часу з 1953 по 1960 рр. зі стін школи було випущено 347 випускників, 18 з них отримали медалі за відмінні успіхи в навчанні та зразкову поведінку. Найбільш врожайними на медалістів були 1954 – 1955рр. та 1957 -1958рр, коли медалі отримали по 5 випускників.
Незмінним директором школи протягом 1945 – 1961рр. був Малиновський Влас Іванович, а обов’язки зауча виконувала Чешенко Наталія Олександрівна.
В післявоєнний час в Лука – Мелешківській школі працювало 44 учителя. Колишнім учням добре запам’яталися такі учителі як Серга Василь Юхимович, Серга Іра Василівна, Дмитрук Галина Федорівна, Дмитрук Василь Іванович, Губарець Василь Федорович, Сівальова Зіна Сергіївна, Малиновська Євгена Власівна, Марецький В’ячеслав Мартинович, Марецька Мелантина Феодосіївна, Присяжнюк Петро Якович, Гиря Антоніна Яківна та інші.
В позаурочний час Лука-Мелешківська школа теж продовжувала жити. Працювали спортивні секції, драматичний, хоровий, літературний гуртки, гурток з рукоділля, садівництво, кролівництво.
При школі діяв дитячий повоєнний духовий оркестр. Комплект інструментів був трофейним – фашисти, панічно відступаючи, покинули труби, бо не до музики їм було.
В 1964 р. до приміщення школи ще провели добудову на 4 класних кімнати. Сьогодні ця добудова становить центральний корпус.
Вчителі Лука–Мелешківської школи в 60-х рр. організовували навчання дорослого населення – вечірню школу. Головне завдання школи цих років - підготовка робітничої зміни. Старшокласники відвідували навчально-виробничі комбінати 1-2 рази на тиждень і мали можливість опанувати робітничу професію водія, слюсаря чи механізатора .
З 1964 р. встановлювався 2-річний термін навчання в середній школі на базі 8 класу замість 3-річного. Школа ставала 10-річною.
Лука–Мелешківська завжди славилась сильним вчительським колективом. Кожний учитель був і залишається в пам’яті своїх учнів як неповторна особистість, справжній майстер своєї справи. Але хотілося б сказати окремо кілька слів про учителя з великої літери, ентузіаста, ерудита і просто чудову і шановану в школі і селі людину – учителя української мови і літератури Петренка Степана Васильовича.
В 1976 р. було завершено добудову навчального корпусу в Лука-Мелешківській школі. Зараз ця добудова становить праве крило школи.
У 80-х рр. Лука –Мелешківська школа знову поповнилась молодими, енергійними, ініціативними, творчими учителями. Це Березюк Марія Ананіївна, Пилипенко Валерій Петрович, Петренко Алла Василівна, Кардаш Костянтин Іванович, Звершхановська Тамара Степанівна, Коваленко Галина Василівна, Ессе Надія Василівна, Ессе Євген Іванович, Собчук С.І., Негода В.В., Сухар О.М., Черватюк В.М.
90-ті роки запам’ятались як важкі роки. Україна стала незалежною державою, та разом з почуттям національної гордості прийшло і відчуття бідності. Багато учителів в цей час покидають роботу в Лука – Мелешківській школі в зв’язку з важким матеріальним становищем. Але попри всі негаразди Лука – Мелешківська школа продовжує працювати як добре налаштований механізм.
За довгих 110 років наша школа випустила в широкий життєвий шлях більше десяти поколінь учнів, в її стінах працювало чотири покоління вчителів і, з того що вдалося з’ясувати, в різні періоди очолювало близько 20 директорів.
Багато вчителів знаходяться сьогодні на заслуженому відпочинку. Ми пам’ятаємо про всіх них і вшановуємо їхню працю.
До здобутків, якими сьогодні можемо похвалитися, школа йшла довгі роки під керівництвом різних директорів, але кожен з них зробив свій важливий внесок в розвиток рідної школи.
Приємно відмітити, що в стінах нашої школи народилися і продовжують народжуватись славні учительські династії. Це : Собчук С. І. та Дерев’янко Ю. Ю., Добровольська Ж. Л. та Гончар І. А., Березюк М. А. та Березюк А. П., Посмітюха Л.М., Посмітюха Ю.Д. та Посмітюха В.Д., Пилипенко В.П., Пилипенко Софія Іванівна та Пилипенко Петро Філімонович, Юрченко В. В., Юрченко В. В., Тямушева Наталя Володимирівна та Тямушев Максим Володимирович, династії Бойко -Любацьких, Бондар, Калінських, Маліновських.